День Незалежності України.
Свято, яке для мене завжди було не дуже зрозумілим - до сих пір. Бо зв'язок з країною не відчував, до сих пір. Єдине за що я дякую рфІЇ, так за те, що нарешті для мене зрозумілі відчуття волі, життя без цензурі й обмежень. Як казали в пісні "Вся наша країна це така пісочница, кожен тут ну робить те що йому хочется". Ставай ким завгодно, роби що завгодно (Окрім зовсім маргенальних та кримінальних речей, звісно)
І сьогодні, коли підараси "привітали" нас з Днем Незалежності обстрілами міста одразу опівночі, хочется сказати безмежне ДЯКУЮ усім причетним до захисту України. То як громадний волонтерський рух, як тил, котрий працює на те, щоб країна не розвалилася. Проте найбільше - усім військовим, котрі захищають нашу неньку зі зброєю в руках, від уєбанів прийшовших сюди мародерити, гвалтувати та вбивати. Україна поверне усі свої территорії, котрі росія захопила. Це і Херсон з областю, Луганськ, Донецьк з багатостраждальним Маріуполем, частину рідної мені Запорізької області, та головне - повернення Криму, котрий під окупацією вісім років, та все ще борется против ворогів.
Слава Україні! Слава ЗСУ!
